06.04.2012p.
Ця пісенька мала шанс стати неофіційним гімном українських фанів на Чемпіонаті з футболу 2012 року (принаймні в конкурсі участь приймала). Та, не судилося... Хоча, ми продовжуємо закликати нашу збірну: Забий свій гол!
Сучасні технології зв"язку спрощують спілкування, та іноді після нього виникають невідомі раніше Бажання...
Так часто люди, які не скуштували куска емігрантського хліба, заздрять "по-чорному" чужим, як їм здається, "мільйонам"! Мушу відповісти, бо - Накипіло!

25.04.2012p.
Німий свідок - кажуть про предмети, що нас оточують. А так інколи хочеться, щоб вони заговорили...

06.05.2012p.
Свіжі фотосвітлини з святкування Дня Матері в Фатімі.

Доля склалася так, що автор як цих рядкiв, як і розміщених на сайті творів, разом з тисячами землякiв, вихiдцiв з колишнього Союзу, зокрема, українцiв опинився на берегах Атлантики. Поруч живуть люди, якi своєю працею збагачують чужу, на жаль, державу, заробляють на хлiб (iнколи з маслом), якi не розiвчились сумувати i радiти, плакати i смiятись, спiвпереживати i допомагати та завжди мрiяти про повернення додому, до своїх родин.

Багато хто мiг бути (i був) на мiсцi двох непосидючих кумiв, на прикладi яких я намагався показати рiзнобарвнiсть португальського життя i непередбачуванiсть долi емiгранта.

Минають дні, місяці, роки, та гiркота розлуки не може затьмарювати життя, отже мусить перемежовуватись жартами i усмiшками, хвилинами ностальгiчно-лiричних споминiв i надiєю на щасливе повернення на Батькiвщину.

Значна частина розмiщеного тут було опублiковано в газетi , що дало можливiсть ознайомитись з пригодами нашого брата тисячам землякiв.

Чекаю на Вашi вiдгуки пiсля вiдвiдин сайту. Розумiю, що вiн далеко не iдеальний - тож сприйму рацiональнi пропозицii.

Олекса Б р и г а с