Олександр Зубрій. Сайт "Клуб поезії"

Вареник з вишнями

...Вареник з вишнями в тарілочці лежить,
Як човен плаває в густій смачній сметані,
Рожева плямка на його бочку,
Немов, японський прапор у тумані.

Його загін вже капітулював,
І репарацію сплатив мені тілесно,
А він, останній, мстить мені за всіх,
За битву, мною виграну нечесно.

Бо шансів у вареників нема -
Я знищу й їх, й вишневую начинку,
Що випуска рожевий диво-сік,
Коли її кусаєш, наче жінку.

Вареників ескадру я втопив
У молоці, в своїм голоднім пузі,
А цей, один, не лізе, гад малий!
Мов дражниться: катюзі - по заслузі!

Він мстить мені за те, що їх варив
Нещадно у вируючім окропі,
В сметані товк, на палі натикав,
Коловши вилкою у ніжно-білі ж..."боки".

Хоч він один лежить спротив мене,
Та незборима мною його сила,
Бо із нутра крізь вуха лізе вже
Мені його братів каструля ціла…
 
 

Попередня - сторінка - Наступна
Hosted by uCoz
Hosted by uCoz