Мої вірші, мов вірні васали,
справно платять призначену дань
Вам - спустошених душ феодалу,
повелителю марних бажань.
Мої вірші - герої Валгалли -
підуть в бій без усяких вагань
лиш тому, що я вірно кохала
Ваше серце, глухе до страждань.
Моїм віршам до рун Калевали
не рівнятись - там розмах, глибінь.
Я Вас скромно і тихо кохала,
відпускаючи сни в височінь.
Моїм віршам не бачити раю -
надто грішний увесь їхній рід.
Може, Вас я і досі кохаю,
тільки Вам цього знати не слід.