Як я маю з кумом жити - я i сам не знаю,
Бо щомiсяця проблеми свiжi з кумом маю.
Заспокоївся з жiнками - iнше перемкнуло:
У полiтику дурного хлопа потягнуло.

Цiлий рiк робив на фiрмi i не мав гризоти,
Та йому зробилось мало важкої роботи.
Дома вiн сидiв тихенько, попивав горiлку,
А тут влився, як то кажуть, в ряди їх профспiлки.

Став ходити на роботу у сорочцi новiй,
А книжок нанiс до хати, як "Свiдок Єгови" -
Шкода лиш, що прочитати тих книжок не вмiє.
- Я,- говорить,- за трудящих душею "болiю";

I мене не переконуй: профспiлки - то сила!
Ми їм, гадам, ще покажем, заженем в могилу!
Профспiлки, звичайно, хочуть бiльшої зарплати,
Їх обов’язок, вiдомо, за трудящих дбати.

На буржуїв наступають, ставлять їм вимоги,
А патрони тiльки й хочуть їм "скрутити роги".
Кажу кумовi: "Спокiйно! Це патрона грошi.
Профспiлки ж тобi не платять, чим такi хорошi?"

А вiн слухати не хоче: "Будем воювати!
Завтра збори i обрали мене делегатом".
Переконувати - годi, дав я йому спокiй:
Я в полiтицi не тямлю, ще й такiй високiй.

Рано кум пiшов до працi, як стрик на весiлля:
Наложив на мешти крему мало не пiв-кiля,
Зпрасував штани робочi, взяв сорочку бiлу,
Поголився, надушився - аж в носi крутило.

Подивився я на нього - як Валєнса в Гданьську:
- Ти б ще доповiдь зготовив їм на португальськiй!..
Кум назвав мене вiдсталим i опортунiстом
I сказав, як добре пiде - стане комунiстом.

...День скотився по обiдi, час iти на збори.
Люди кинули роботу, вийшли в коридори,
Гомонять собi спокiйно, в зал iдуть, сiдають -
А патрон стоїть на дверях i на “вус мотає”.

Кум бере й свою машину гордо виключає
I на вихiд "при парадi" й собi поспiшає.
Тут патрон махнув рукою: "Ти куди це йдеш? -
I питає далi строго, - сабеш португеш ?"

Кум лиш рота встиг вiдкрити - зникли всi слова
I пустою, як макiтра, стала голова.
- То куди ж ти, дiдьку, сунеш? Я тебе питаю!
Ти ж зарплату кожен мiсяць справно забираєш.

Чи тобi вже надоїло в мене працювати?
То iди - дорога вiльна, можеш виїжджати!
Слина бризка, очi стали, як в бика червонi -
Ще такого вiн не бачив свойого патрона.

Зрозумiв не все, звичайно. Але вигляд шефа
Говорив вiдверто й чiтко - працювати треба.
Кум тихенько - задом, задом - у цех повернувся
I про збори анi словом вiн не заїкнувся...

До полiтики не стало в кума iнтересу,
До смiтярки полетiла вся iдейна преса.
За кутами, стороною патрона обходив...
Так собi "борець за правду" надовго догодив.