Нам чудово тут живеться, що i говорити -
Тут не треба ж по хазяйству нiчого робити.
Тут не плачуть дрiбнi дiти, тут немає тещi,
Тут на мiсяць по три свята i чотири "фешти".

Тут по фабриках гуляють, заложивши руки.
Школи нам повiдкривали - рiзнi вчать науки,
Навiть танцiв обiцяли мiсцевих навчити,
I при тому нам не кажуть за це все платити!

Чи пiдеш собi на грядку бур’ян обсiкати -
Дома ж бо робив те саме в себе бiля хати.
Але дома ти задурно човпся на городi,
А тут платять непогано, ще й обiдать зводять.

На будовах бетонують всюди машинами -
Тiльки стiй собi, командуй, розмахуй руками:
- Майна, вiра, влiво, вправо,- добре так робити.
Тут стiну - i ту в пiв-цегли кажуть нам ложити.

Де не глянеш по базарi - фрукти екзотичнi.
Є мiж ними i мiсцевi, є i заграничнi.
А що краму в магазинах - перечислить важко!
Лиш бракує, як то кажуть, молока вiд пташки.

Тут нема морозу взимку. Влiтку всюди пляжi -
Загоряй собi на полi - хто тобi що скаже.
Цiлий рiк ростуть лимони - всюди вiтамiни,
При такому харчуваннi робив би в три змiни.

Та чомусь нам не смакують їхнi апельсини.
З’їли б квашену капусту, бульби, солонини,
Перейшлись хоч раз на тиждень по своїм болотi -
На чуже добро не хочем роззявляти рота.

Португальськi викрутаси ми вже добре знаєм
I з думками нелегкими встаєм i лягаєм:
До людей пора би владi вдома розвернутись,
Щоб i ми могли до хати скорiш повернутись!