Ви не думайте - ми з кумом хоч з села гiрського,
Та на технiцi ми знались добре ще й "до того".
I в газетi довелося нам не раз читати,
Що буржуї електроннi ставлять автомати.
Де лиш можуть - продавцiв там хочуть замiнити,
Тiльки б людям заробiтну плату не платити.
Хочуть, мабуть, щоб повсюдно роботи робили,
А нещаснi бiднi люди без грошей сидiли.
Ще малими нас привчали то технiки тої,
Як поставили в районi "ящик" з газ-водою.
I вiд тодi ми навчились - як захочеш пити,
Треба фест по автоматi кулаком влупити.
...Час iде - i ми мандруєм у краї далекi.
Зупинились у Мадридi. Допiкає спека -
Отже ми води напились (простої з-пiд крана),
Та й пiдперло "по-малому", не ходили зрана.
Озирнулись вправо-влiво, та "WC" не бачим,
А водичка "натискає", вже пiдтюпцем скачем.
Мова їхня незнайома, та людей питаєм:
Так i сяк жестикулюєм, крекчем, присiдаєм...
Показав хлопчина будку (ми довкiл ходили!),
Взяв монетку: значить - платиш i заходиш смiло.
Кинув грошi. Вiдчинилось. Свiтло засвiтилось.
Я пiшов дрiбнi мiняти - куму ж не терпiлось.
Кум за звичаєм народним, як зайшов, одразу
Iз ногами умостився на край унiтазу.
Лиш пiдлога перестала масу "вiдчувати",
Спрацював комп’ютер - треба швидко прибирати.
Згасло свiтло, дверi миттю щось заблокувало
I пiд кумом з диким свистом аж завирувало.
Вiн, звичайно, з переляку... А дверi ж замкнули,
А його ще наостаток повiтрям обдуло:
Поки я знайшов монетку й дверi вiдчинились,
То на скронях мого кума сивина з’явилась.
Як нам потiм пояснили, це - пiвавтомати,
Там iнструкцiя висiла! (Умiли б читати...)
Так знайомство вiдбулося i ми зрозумiли,
Що "газ-булька" за копiйку давно застарiла.
Вже доїхавши до мiсця i обжившись трохи,
Всюди ми користувались "прогресом епохи".
Цигарки i "Кока-кола", кава з автомата,
Проїзнi в метро й готiвка прямо з банкомата...
Мудру технiку навчили грошi рахувати,
Розрiзняти паперовi, здачу видавати.
...От колись мiй кум надумав банкомат здурити
I шляхом не зовсiм чесним грошей заробити.
Зняв останнi десять євро, вискочив за дверi
Й на околицю помчався швидко на роверi:
"Поки та машина буде грошi рахувати,
Я ще встигну десять євро другий раз забрати!"
Залетiв у супермаркет, не втрача надiї,
Ще не спробував - а в думцi наперед радiє.
Та з екрану чоловiчок скептично скривився
I, немов би на вар'ята, на кума дивився...
Тож прийшлось йому додому впорожнi вертати -
Швидкiсть свiтла на роверi важко подолати...
Вже нiчого не дивує - третiй рiк у мiстi,
Та попали у халепу на "рiвному мiсцi":
Подалися до столицi вiзи поновити
I забули фотознiмки з кумом поробити.
- Не бiда! На "Кампо Гранде" є миттєве фото
I зробити два портрети - хвилинна робота!
Iз iнструкцiї зумiли якось розiбрати,
Що машина буде двiчi фотографувати.
Тож, якщо ми швидко з кумом вийдемо-зайдемо,
То на цьому "агрегатi" п’ятку збережемо.
Грошi "макiна" ковтнула. Кум приготувався,
Як староста на весiллi, сiвши, запишався,
Та пройшла хвилина, друга i третя минає,
А той "пташок" з об’єктива все не вилiтає.
Кум засмикався на крiслi та як крикне матом:
- Як вони моїх п’ять євро посмiли забрати!..
Саме в цю секунду спалах освiтив кабiну,
Переносячи на плiвку невиразну мiну.
Кум схопився - я заскочив. Смiх мене збирає,
А машина, як назбитки, бiльше не чекає.
За хвилину дало знiмки - довго не чекали,
Та такi, що нас у SEF’i насилу впiзнали.
Автоматика - хороша штука, безумовно,
Лиш до неї треба мати мiзки, а не вовну.
I тодi машини мудрi стануть у пригодi,
А на технiку сучасну нарiкати - годi.
Як сусiд наш заходився меблi викидати,
То, звичайно, не могли ми та й не скористати.
Попри всьому притягнули ще й пральну машинку -
Буде в хатi допомога, як немає жiнки.
"Чудо технiки" неважно трохи виглядало,
Але лахи, що ж i треба, слава Богу, прало.
Тiльки кум - "махорка темна", перший раз в машину
До прання з трусами разом кросiвки закинув...
Зараз смiшно, як згадаю, а колись бувало
У "iсторiю" частенько з кумом попадали.
Налагодити з сiм’єю щоб зв’язок стабiльний,
Кум придбав iз перших грошей телефон мобiльний.
Показали, що тиснути, - та й вiн набирає,
А звiдтiль жiночий голос щось вiдповiдає.
Як йому набридло, каже: "Панєночко мила!
Я недовго, лиш узнаю, чи донька вродила.
Залишив її вагiтну та й подався свiтом,
То, можливо, я вже можу називатись дiдом!"
Коли ми зайшли в кiмнату, картину застали,
Як мiй кум з магнiтофоном чемно розмовляли!
Знову пiзно пояснили молодi та раннi,
Що записанi на плiвку всi отi звертання...
Час злетiв, лишивши згадку, як водичку пили.
Електронiка довкола все заполонила:
Скоро роботи, можливо, будуть танцювати -
Тiльки б нам у цьому свiтi вiд них не вiдстати.
